Гадяч може стати осередком підземного туризму?

19 Червень, 2017 - 00:28

Майже кожен гадячанин знає, що під містом прокладені підземні ходи. У багатьох родинах можуть розповісти, як на території подвір’я провалювалась земля, зникали під землею кущі смородини чи ціла ділянка городу, утворювались провалля під час будівництва гаража чи будинку

Найдавніші ходи на території Гадяча відомі зі скіфських часів. До війни в будинку Драгоманових знаходився краєзнавчий музей. За свідченнями очевидців, у цьому музеї зберігалась експонати скіфської доби, частина з яких була знайдена саме в підземних ходах. Уже в ті далекі часи була гостра потреба у їх прокладанні. Повністю достовірних даних про підземні споруди того часу немає. Другий період, коли прокладали ходи на території Гадяча – це час Київської Русі. Про цей період також немає достовірної інформації.

– Це чиїсь фантазії про підземні ходи під річкою до Веприка. Цього не може бути фізично. Практично на межі вигадки й те, що ходи ведуть у Малі Будища. Не було потреби робити їх такими далекими, адже це великий обсяг роботи. Та й технологічно це складно. Чистою вигадкою є повідомлення про древні схеми підземних ходів. Таких схем ніколи не складали, адже ходи були таємні. Значно пізніше про підземелля згадували в історичних документах, коли їх випадково знаходили. Вигадкою є і повідомлення про підземну церкву, – розповів краєзнавець Микола Торяник. – Імовірно, що підземні споруди з різною метою почали робити найдавніші люди, які населяли нашу територію.

Найактивніше копали підземелля у період Гетьманщини. Це були непрості часи й існувала гостра потреба створення таємних підземних споруд. Для чого ж вони потрібні? Для таємного пересування окремих людей і цілих груп. З огляду на те, що на території Гадяча знаходились українські гетьмани (які, звичайно ж, дорожили своєю безпекою) і велика кількість козацької старшини, підземні ходи забезпечували таємне пересування між різними важливими об’єктами – гетьманським палацом, урядовою канцелярією, судом, складами, церквами, оборонними об’єктами. Інші таємні ходи вели за межі укріплень, слугували для вилазок у ворожий тил, або для можливої втечі. Ще одна частина — це найпотаємніші: у них ховали власне майно, найцінніші речі, – пояснює Микола Торяник.

 

У підземеллях були й потаємні кімнати

Підземель цієї доби в Гадячі найбільше. Більшість із них прокладені у твердій глині й частково збереглись до нашого часу. Один із відомих ходів ішов під нинішнім приміщенням районного суду аж на Замкову Гору, де була резиденція гетьмана Івана Брюховецького. Під час Другої світової війни німці проклали цим ходом телефонний кабель. Багато пошкоджено під час будівництва або обвалами. Ширина таких ходів коливається від одного до трьох метрів. У широких ходах через невеликі проміжки були ніші, а в одному виявлені дерев’яні рейки. Ходи мають два яруси. Перший розташований у середньому на глибині від поверхні до зводу 3-4 метри, а другий – 5-6 метрів. Один із ходів був укріплений дубовими перекриттями. Але виявлені й цегляні ходи, а зовсім нещодавно – цегляна підземна галерея, на сьогодні зовсім не досліджена. Висота їх близько 2 метрів, ширина 1,5-2 метри.

– У підземеллях були і потаємні кімнати. Одна з них закривалась товстелезними дубовими дверима, оббитими залізом. Вимальовується така картина, що Замкова гора і центральна частина міста, і навіть його околиці розташовані поверх ще одного міста – підземного. На разі воно зовсім не досліджене, є лише уривкова інформація. Дуже цікавим є хід, який згадується у древніх описах Гадяцької фортеці. Він цегляний і його похила, зі сходами, частина веде за межі фортеці. Хід не пройдений, виявлено лише, де починаються сходи вниз. Один із випадково знайдених ходів повністю замитий ґрунтом. Періодично в різних місцях утворюються провали і є старожили, які стверджують, що особисто бували у цих підземеллях.

Джерела свідчать, що гетьман Іван Брюховецький любив бувати вночі біля річки. Але ніхто не розумів, як він туди потрапляв. Виявляється, від гетьманської садиби вів потаємний підземний хід, що закінчувався в одному з підвалів поблизу тодішньої греблі. Цей хід був споруджений для можливої втечі гетьмана з міста.

Останній період створення ходів – період Північної війни, так звані «шведські» ходи. Правда, невідомо, чи шведи самі копали підземелля, чи використовували існуючі. Враховуючи, що їх війська знаходились у місті короткий час, вірогідно, вони користувались тим, що вже було викопано раніше.

За мінімальними оцінками, довжина ходів вимірюється кілометрами, за максимальними – десятками кілометрів. Вони починались із приватних підвалів козацької старшини чи громадських споруд: церков, гетьманського палацу. Відповідно, і знало про них обмежене коло осіб, які займали високий статус у тодішній керівній ієрархії.

Цікавими є підземні ходи с. Малі Будища. Їх історія пов’язана з древнім Гадяцьким Красногірським Миколаївським монастирем. Підземні келії та ходи слугували осідком відлюдників і для монастирських потреб. Вони довгі, ведуть як в сторону санаторію, так і в західному напрямку, серед них також є цегляні й ті, що ведуть круто вниз, до р. Псел.

Окрім ходів, були й інші підземні будови. Це підземна козацька в’язниця, льохи для зберігання припасів і військової амуніції, гетьманської скарбниці й найпотаємніші сховки особистих найцінніших речей. Нині виявлено кілька таких стародавніх підвалів. Вони датуються за цеглою і способом її кладки.

 

Досі не знайдена частина скарбниці Богдана Хмельницького

До гадяцьких підземних ходів була прикута величезна увага з боку німців під час окупації. Їх досліджували німецькі історики зі спеціальної секретної команди «Аненербе» (Ahnenerbe – «Спадок предків», повна назва – «Німецьке товариство з вивчення давньої германської історії та спадку предків» – прим. Авт.). Ними використовувались усі можливі на той час методи для пошуку артефактів. Але це окрема, значно ширша тема, яка виходить за межі нашої розповіді.

– Знахідки з підземель супер цікаві. Це і пернач полковника, і дорогі козацькі мушкети, і древні списи й кинджали. Ще цікавіші історичні описи того, що не було знайдено. Це дорогий розшитий одяг, що належав І. Брюховецькому, йому ж належала бібліотека з древніх фоліантів у шкіряному переплетінні із дерев’яними обкладинками. На сьогодні день не знайдена частина військової скарбниці Богдана Хмельницького, яка зберігалась у Гадячі. Немало скарбів гадяцької старшини, доля яких невідома. А є ще найцінніші артефакти, які шукали німці, – зауважує дослідник. – Публікувати схему відомих нині ходів передчасно. Їх потрібно вивчати ґрунтовно і на науковому рівні. Це немала робота і недешева.

 

Самостійно ходити підземеллями – небезпечно!

У наш час на одному з підземних ходів було побудовано приміщення банку «Україна». Наслідок не забарився – приміщення кілька разів руйнувалось.

Варто наголосити, що відвідування ходів, особливо нововиявлених, несе реальну загрозу для життя – підземелля не провітрюються і може настати раптова втрата свідомості, та й загроза обвалу чимала. Тому про таку знахідку краще повідомити спершу працівників краєзнавчого музею, ніж самим туди заходити.

Поза всяким сумнівом, підземний Гадяч є надзвичайно цікавим історичним об’єктом, що може бути поступово відновленим, а нас усіх чекають не лише екскурсійні маршрути, а й цікаві історичні відкриття. Завдяки їм Гадяч може перетворитись на один із найбільших центрів підземного історичного туризму.

Спілкувався Ілля ВОВК

Читайте також