Гадяччина не дочекалася Героя живим

28 Березень, 2016 - 14:19

16 березня від кулі снайпера в Авдіївці загинув Олег Перепелятник. Машину із загиблим зустрічала вся Гадяччина. Люди стояли понад дорогою у Зінькові, Гадячі, Броварках.  Жителі Книшівки, навіть найменші учні і старожили також долучились до акції вшанування пам’яті Героя,  випускника Книшівської школи, вишикувашись по вулиці довжелезним ланцюгом

Кожен мав прапор або свічку. Біля двору батьківської хати в Тимофївці  зібрались односельці, однокласники, демобілізовані, представники військомату, ті, хто був з Олегом в останні дні його життя – військові 16 окремого мотопіхотного батальйону.

– З Олегом ніколи не було нудно. Ми разом проходили службу в 58 бригаді, а з жовтня – у 16 батареї. Олег був хорошим водієм, з технікою дружив. Там дуже тяжко, якщо казати відверто. Головне – підняти настрій. Для цього однієї посмішки його вистачало. З ним було не страшно. Завжди знали, що він буде поруч і нікуди з автоматом не розвернеться і не піде. Надійним був. І загинув під час бойового зіткнення з ворогом, до якого 50 метрів було. Я про цю втрату почув по рації, був десь за 200 метрів від нього, – розповідає друг Олега з позивним «Ден»,  призваний з Броварів.

У хаті троє священиків звершили відспівування. Люди прибували, ставили у довгий рядок траурні вінки.

Однокласники згадують, що чоловік був справедливим, порядним. Навчався в школі добре, особливо з математики,  фізики.  Перед участю в АТО збирався налагоджувати особисте життя. Йому було 36 років, але ще не мав власної родини. Тільки-но хату неподалік від батьківської купив. До цього жив із матір’ю, двома меншими братами і вітчимом. Допомагав родині, але хотів мати власний куток, почав жити окремо. Коли отримав повістку з воєнкомату, то не тікав, не ховався. «Я ж присягу давав, мені ж треба йти. Потрібно, то буду служити», – говорив. До року служби йому залишилось чотири дні. Скоро сподівався повернутися додому.

На сільському кладовищі виступили представники влади, військкомату, бойові побратими.

– Для нас це велика втрата. Особливо для тих, хто пройшов вогонь, хто чекав своїх чоловіків, дітей, братів. На жаль, не всі повертаються додому. В усі часи найкращі сини, чи то козаки, чи під час Другої світової, чи інших бойових дій,  не ховалися за спини жінок, дітей, не ховались під спідниці матерів, а йшли захищати свою землю.  Він закрив від кулі снайпера не тільки своїх побратимів, а й всю Україну. Дорога Надіє Миколаївно, дякуємо, що ви виховали  такого сина, що ви не ховали його по підвалах, лісах, не платили гроші, щоб звільнити його від служби, а благословили на захист України.   Олеже, на прикладі твого життя будуть і через десятиріччя виховуватись нові покоління українців, – прозвучало від учасників Гадяцької  організації воїнів АТО.

 Прапор України, яким було накрито тіло загиблого,  залишили у труні. Під залпи Героя повільно опустили до могили. У цей момент над людьми розійшлися хмари і почало світити яскраве сонце.

Ілля ВОВК

Олег Миколайович Перепелятник народився 1 грудня 1979 року в селі Халімонове Бахмутського району Чернігівської області. Проживав  у Тимофіївці.  Спочатку навчався в Плішивецькій, у 10-11 класах — у Книшівській загальноосвітніх школах. Після школи із 1997 по 1999 рік служив у Збройних силах України у Володимир-Волинському.

Після служби у війську вступив до професійно-технічного училища в Полтаві, а потім навчався на водія у профтехучилищі в Гадячі, яке закінчив 2002 року. Працював трактористом на місцевому підприємстві, а потім влаштувався на бурову.

11 березня 2015 року був мобілізований у рамках часткової мобілізації. Загинув 16 березня 2016 року в Авдіївці під час так званого перемир’я.

За час війни на Сході полягли семеро мешканців Гадяцького району: Микола Прудій, Юрій Кириєнко, Анатолій Лифарь, Сергій Ільченко, Руслан Пономаренко, Ігор Жадько, Олег  Перепелятник.

Читайте також