«Гіркі жнива» – кінотеатри 45 країн світу покажуть художній фільм про Голодомор

23 Лютий, 2017 - 10:05

Актори зі світовими іменами, кадри, які не поступаються за якістю «Титаніку» чи будь-якому голівудському бойовику, а разом з тим – історія Наталки і Юрія з українського села, яке топтав безжальний комуністичний чобіт і нищив голод.  Канадці українського походження підготували для показу світу кіноісторію однієї з найбільших трагедій нашого народу – Голодомору 1932-33 років

Якщо перед показом стрічки, який організували столичним журналістам напередодні офіційної прем’єри, представники преси невимушено спілкуються, усміхаються, жартують, то залу, де ще йдуть останні титри на екрані, вони полишають у цілковитій тиші. Парадоксальність стрічки полягає в тому, що жахи великого голоду тут приглушені, їх скоріше можна домислити, аніж побачити. Від яскравого, сонячного початку – дитинства головних героїв, Юрія і Наталки, часу, коли світ променить барвами, палахкотить літньою спекою і бринить безтурботним сміхом, автор веде глядача до чогось невідворотно страшного – через осінь, що поступово бере в свої обійми настрашене комуністами село, через пожухлі враз кольори плахт і хусток, через зрештою опале листя і голі гілки дерев на межі зими, у наближенні великого горя для цілого народу.

Режисер Джорж Менделюк використовує в стрічці багато символізму: від вище перерахованого до образу «дракона», якого конче має побороти головний герой – Юрій-змієборець. Не дарма ж ікона з цим святим є своєрідним оберегом села і навколо неї зав’язано основні події, та й робоча назва стрічки – «Жнива диявола».

Саманта Баркс: «Хотілося б у важкі хвилини бути такою ж відважною, як Наталка»

Як зізнався Джордж Менделюк, насправді ця історія дуже особиста для нього. Син емігрантів – він переїхав до Канади кількамісячною дитиною. Його мати переказувала спогади своєї матері, яка безпосередньо пережила голодні роки. Тож отримавши можливість опрацювати матеріал для великих екранів і масової публіки режисер певною мірою відпустив у світ і те, що так глибоко вразило і стривожило його у дитинстві. Продюсер стрічки Ян Ігнатович теж канадієць українського походження, його родина так само емігрувала, тікаючи від сталінського терору. Усвідомлюючи, що світові зовсім нічого не відомо про те, як вмирала Україна 30-х років, він вирішив профінансувати зйомки стрічки на цю тему. Загальний бюджет картини – 20 мільйонів доларів. Для кінофільму подібного рівня це не така вже й велика сума. Наприклад, остання на сьогодні «Обитель зла» з Міллою Йовович обійшлася авторам удвічі дорожче.

Зйомки фільму відбувалися більшою мірою в Україні – Києві, музеї у Пирогово, частина сцен була відзнята в Лондоні. Виконавиця головної ролі Саманта Баркс зізнається, що їй би хотілося у важкі хвилини бути такою ж відважною, як її героїня Наталка. Зйомки в Україні стали для неї справжнім випробуванням, зокрема, необхідність зануритися в холодне озеро або заспівати української пісні про човен. Цей епізод зняли з одного дубля, а саму пісню вплів в сюжетну канву Джордж Менделюк, який почув її від мами.

Власне, у стрічці немає відвертих жахів, які ми можемо читати у спогадах тих, хто вижив. Автори фільму мали намір вмонтувати кілька сцен, які б продемонстрували, що коїлося тоді в Україні. Однак консультанти порадили уникати прямих кадрів, а говорити ніби натяками, зменшивши обсяги болю, які виливаються на глядача. Як зізнався Ян Ігнатович, вони пішли на цей крок свідомо, бо ж метою було не налякати, а спонукати до дискусії, сколихнути світ навколо геноциду, який відбувався у самісінькому серці Європи, але про який воліли мовчати, або й зовсім не знали. Плани у авторів амбітні – вже нині заплановано покази у 45 країнах, презентацію в Брюсселі та Америці тощо. Цікавий факт: Росія не надто цікавиться стрічкою – перемовини щодо прокату проводить лише кілька представників країни.

–  Цей фільм проливає світло на історію. Те, що ми показуємо світові ці рани дає надію на їх зцілення, є шляхом до цього. Цей фільм – він має породити дискусію, в тому числі поміж людей у тих країнах, де факт Голодомору як геноциду заперечують, – говорить Ян Ігнатович. У своїй стрічці канадійці намагалися максимально відтворити історизм подій і заручилися підтримкою консультантів як з України, так і з-за її меж. Серед них кандидат історичних наук Людмила Гриневич, яка пояснила, що радянська пропаганда у 30-х роках намагалась дощенту знищити українську ідентичність, заховати її за штучними гаслами, стерти з лиця землі. Натомість, націоналістичні настрої тоді були досить високі – вони похитнуться під розстрілами дещо пізніше. Крім того, кіношникам допомагав відомий історик, нині вже покійний Орест Субтельний.

Зрештою, окрім жахів червоної навали, сплюндрованих сіл і розтрощених надій автори прагнули показати те, що головною цінністю є людське життя. Тому після поневірянь головні герої таки рятуються і йдуть у світи шукати кращої долі поза межами рідного краю, що став пеклом. Драконові відтято усього лиш одну з його голів, але його буде подолано. А пам’ять невинно убієнних вшановано мільйонами інших по всьому світу, адже саме загиблим від голоду автори присвячують свою стрічку.

Олена ЗАДОРОЖНА

Читайте також