На «Свіччиному весіллі» ярмаркували й відроджували давні традиції

27 Вересень, 2016 - 00:12

Журналісти «Подій та коментарів» Олена і Тарас Завітайли рік тому взялися за порятунок місцевої архітектурної спадщини та розвиток туристичної сфери села у Березовій Рудці. Цогоріч вирішили відродити давно забуте свято – Семенів день або Свіччине весілля. У цей день майстри «засиджували» справу, починали якусь справу, запалювали свічку, наряджали її у весільне вбрання. Вогонь мав горіти до Великодня й оберігати працю майстра

– У Семенів день наші пращури вшановували вогонь. Батьки вперше садили своїх синів на коней. Парубки наймали музик, вели дівчат у шинок, пригощали їх, – пояснює автор ідеї фестивалю Олена Завітайло. – У цей день починався сезон вечорниць, тому що закінчувалися всі роботи на полях. Люди збирались і кожен робив, що вмів і хотів.

Спершу фестиваль «Свіччине весілля» задумувався як дійство для села, щоб згуртувати місцевих жителів, дати можливість ініціативним і творчим людям проявити себе. Але коли в Інтернеті з’явилась афіша, почали телефонувати зацікавлені з інших міст та областей. Тож масштаб фестивалю перевершив усі очікування його творців. На вигоні по вулиці Шевченка в Березовій Рудці було велелюдно. Колектив «Стукалка-грюкалка» з Гребінки, музичний ансамбль «Берегиня» з Повстина, Юрій Фединський з ансамблем «Древо» і Заслужена артистка України Олена Білокінь співали українські пісні. На дійство зі своїм творчим доробком приїхав Заслужений художник України Анатолій Буртовий і театр тіней Оксани Олійник з Христанівки. Етнограф, засновниця етно-садиби «Лялина світлиця» в Опішні та організатор гастрономічного фестивалю «Борщик у глиняному горщику» Олена Щербань пригощала автентичними стравами й посвячувала в парубки.

– Я підтримую українську культуру, традиції та обряди. Це наша гордість, – каже учасник посвяти в парубки, 75-річний голова Гребінківської районної організації ветеранів Валентин Неруш. – Ми приїхали великою делегацією з Гребінки, привезли колективи з районного Будинку культури. Ці та подібні заходи підтримують нашу самобутність, патріотичне виховання молоді. Усе, що набули наші пращури, треба пропагувати та доносити до прийдешніх поколінь.

На «Свіччиному весіллі» можна було і духовно збагатись, і розважитись, і вдало поярмаркувати. Сергій з Лубен привіз на фестиваль вироби власної майстерні – низанки.

– Це український вид намиста зі скляного бісеру, який носили з традиційним одягом, – пояснив Сергій. – Ми робимо низанки за єдиним шаблоном, різний тільки колір, розмір зерна, колір фурнітури. Саме на такі варіанти великий попит, тому ми не дуже експериментуємо. Хіба що змішуємо 2 кольори чи робимо більше або менше низок. Таке намисто важить від 300 до 600 г.

Чималу експозицію на фестивалі представив і колектив Березоворудського технікуму: різноманітні сири, мед і навіть свійських тварин. ГО «Еколтава» презентувала в селі сонячні колектори та займалась екологічним просвітництвом. Іван Дворник з Сулимівки Яготинського району Київщини з конем Орликом катав усіх охочих на фаетоні, який змайстрував власноруч. А опішняни Анатолій Шкурпела з батьком проводили майстер-класи з гончарства і продавали власні вироби з глини.

Ідею проведення етносвята підтримав міністр аграрної політики та продовольства Тарас Кутовий і всіляко сприяв у реалізації задуманого.

– Для мене є принциповим питання підтримки громадських ініціатив, які йдуть від людей, – наголосив міністр. – Я переконаний, що саме на місцях краще знають, що громаді треба найперше, і як це зробити найкраще. Чотири роки я представляв інтереси громади 151 округу у Верховній Раді, і за цей час ми зробили багато успішних проектів, з якими зверталися представники сіл та міст. Чесно кажучи, все це давно перейшло у якісь міжлюдські відносини. А як інакше, коли ти постійно працюєш з громадою, їздиш селами і знаєш, хто чим живе. Тож я із задоволенням відгукнувся на пропозицію долучитися до організації фестивалю «Свіччине весілля» у Березовій Рудці. Насправді, за такими локальними проектами – майбутнє кожного населеного пункту, тому для мене принципово надати можливу підтримку тим, хто спрямований на результат і вкладає багато власних сил. Тоді громади відчувають власну спроможність, розголос про захід показує, що село готове зустрічати тих самих туристів, воно має що показати і запропонувати їм. Подібні заходи демонструють, що можливості є, їх тільки треба побачити та зреалізувати. За цим – перспектива розвитку, адже люди шукають зараз усього незвичного, оригінального, і дуже добре, що є кому запропонувати їм це. Я радий, що цей захід вдався, що приїхали люди з сусідніх районів, з Києва, Полтави. Що фестиваль зацікавив учасників ГО «ВелоПолтава» і вони долучилися до його популяризації. Насправді, і не раз у цьому переконувався активність людей, приваблює інших, знаходяться можливості й усе вдається. Тому дуже приємно бути частиною такого славного заходу і бажаю іншим брати приклад.

Під вечір, як і годиться у Семенів день, запалили свічки й розвели багаття. Організатори, переповнені емоціями від проведеного дійства, надихнулись і на наступні заходи – перший сільський фестиваль документального аматорського кіно. А «Свіччине весілля» у сміливих планах має стати щорічним етносвятом, а може й перерости у міжнародний фестиваль.

Марина ФРАНЧУК

Читайте також