Сергій Мельник: «Інваліди мають жити повноцінним життям»

6 Грудень, 2015 - 18:49
Ім'я: 
Сергій Мельник
Посада/рід занять: 
спортсмен

Ім’я цього чоловіка добре відоме на Лохвиччині й за її межами, адже Сергій Іванович без однієї кінцівки не лише досяг успіхів у кількох видах спорту, а й зробив для держави значно більше, ніж більшість здорових  людей

Призер змагань з пауерліфтингу, плавання, армрестлінгу, чемпіон області з метання ядра  – це лише маленька частина досягнень, які здобув Сергій Мельник у складі команди червонозаводських спортсменів-інвалідів, яку тренує майстер спорту СРСР із вільної боротьби Микола Лукашенко.

На зустріч Сергій приїхав легковиком до Червонозаводського ПТУ-32, у підвалі якого знаходиться спортзал. Кермує сам. Без сторонньої допомоги встає з авто, вправно і швидко спускається крутими сходами. Каже, що без протеза на милицях зручніше.

– Я не прагну слави чи якоїсь вигоди, а просто пропагую здоровий спосіб життя, щоб хлопці, які стали інвалідами, не впадали у відчай, а бачили, як можна жити яскравим, повноцінним життям, – торкається силового тренажера. – Щойно бачив телерепортаж про хлопця з АТО, який залишився без рук. Тепер учиться жити по-новому, користуючись протезами.

– Як почався Ваш шлях у спорті?

– Ще у школі і технікумі займався легкою атлетикою, зокрема бігом. Після армії займався спортом для підтримки фізичного стану й бадьорості духу – бігав і плавав. Пропрацював на цукровому заводі машиністом 4 роки, доки 1998 року не відірвало ногу. Мені тоді було 26. Років 7 назад мене зустрів Микола Васильович: «А чи не хочеш взяти участь у легкоатлетичних змаганнях зі штовхання ядра?». Не роздумуючи погодився – і почалося. Таких спортсменів мало – у моїй нозології метанням ядра займаються лише троє.

Займатися можу практично всіма видами спорту, не пов’язаними з бігом. Вільно володію настільним тенісом, штовханням ядра, пауерліфтингом, гирями, армрестлінгом, плаванням, триатлоном (2,5 км дистанції долається бігом, 400 м  – уплав, і 7 км – на велосипеді).

– Які змагання Вам особливо запам’яталися?

– Змагання «Сили духу», які відбуваються раз на 3 роки за підтримки Фонду соціального страхування (для спортсменів, які отримали травми на виробництві). Приємно, що всі спортсмени підтримують одне одного, чужій перемозі не заздрять, а радіють. Це додає позитиву, гуртує людей. Звичайно, дуже приємно брати участь і в обласних легкоатлетичних змаганнях. Вони схожі на теплу зустріч друзів.

– Чим, окрім спорту, полюбляєте займатися?

– Тренування займають 2–3 години на день. Працюю на елеваторі, як хобі – ремонтую автомобілі. Люблю подорожувати. Торік побував на лижному курорті в Карпатах. Катався на лижах зі своїми милицями. Без падінь не обійшлося, але враження залишилися чудові.

Щоб мати змогу взяти участь у змаганнях, спортсменам часто доводиться просити допомоги у підприємств і підприємців. Їх постійно підтримує Червонозаводська міськрада. Також із вдячністю згадують народного депутата України Тараса Кутового, який допоміг закрити деякі потреби спортсменів.

– Ви маєте активну громадянську позицію: учасник Помаранчевої революції, Революції Гідності. Нині займаєтесь волонтерством (опікувались ремонтом БРДМ). Як усе встигаєте?

– Це гени, характер. У моїй сім’ї всі – патріоти. Коли відбулися фальсифікації 2004 року, у мене не виникало сумнівів, що треба їхати, треба стояти, треба триматися. Хотілося щось змінити, а хто, як не ми це зробить? Тоді на Майдані я був близько 20 днів, брав участь у ході до ЦВК через половину Києва.

Коли починався другий Майдан, у перший тиждень я не міг заснути вночі, не відходив від телевізора. Пізніше, після розгону й побиття студентів, ми з друзями почали їздити туди регулярно. Ми відчували, що так зможемо щось змінити на краще, а якщо ні – принаймні бути чистими перед власною совістю. Адже тут, у Червонозаводському, бачили здорових 30-річних чоловіків, які, маючи дітей, але не маючи роботи, спокійно сиділи в той час у гаражі, пили пиво і казали: «Нам байдуже, що там відбувається».

Хотів би повоювати, але мене не візьмуть, – говорить Сергій Мельник. – Коли Володимир Рязанов зателефонував із пропозицією відремонтувати БРДМ – він ніби мої думки прочитав. Зараз «наша» БРДМ працює у «Десні» – бійці на ній відпрацьовують бойові навички.

Бажаючі зайнятися спортом інваліди можуть приєднатися до дружної та успішної команди, зателефонувавши героям публікації: М.В. Лукашенко – 066 685 99 06, С.І. Мельник – 050 641 73 52.

Олег ДОЛЕНКО