Світлана Алєксієвич: «Чорнобиль – це катастрофа космічного масштабу»

23 Квітень, 2016 - 18:41
Ім'я: 
Світлана Алєксієвич
Посада/рід занять: 
письменниця, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури

У квітні з лекціями до Києва приїздила лауреатка Нобелівської премії в галузі літератури Світлана Алєксієвич. Водночас у двох різних видавництвах вийшли переклади двох її книг – «У війни не жіноче обличчя» та «Чорнобильська молитва». Незважаючи на те, що одна з них – це історії жінок-фронтовичок часів Другої світової війни, а інша – оповіді тих, хто пережив катастрофу на ЧАЕС 30 років тому, обидва видання звучать суголосно моменту, який переживає нині суспільство. І ми не могли пропустити цю унікальну зустріч

Під час зустрічей у кожному залі, де з’являлась Алексієвич, ніде було яблуку впасти – настільки великим виявився інтерес до її книг. Як зауважила письменниця Оксана Забужко, перший наклад «Чорнобильської молитви» кількістю тисячу штук продавали майже 15 років і ледь розпродали, тоді як у перші тижні після появи другого доповненого видання вже придбали понад дві тисячі примірників. Небезпідставно є причини вважати, що присудження престижної нагороди є потужним стимулом у просуванні кращих зразків літератури. 

— Звісно ж, не все осмислено, це глобальна подія, космічного, можна сказати, масштабу, бо люди вперше усвідомили, що вони можуть самі собі зашкодити. Що вони ідуть шляхом  самознищення. І що ці здогадки вчених, що могли існувати цивілізації, подібні до нашої, але вони самі себе знищили, можуть бути реальними, — говорить Світлана Алексієвич про наслідки Чорнобильської катастрофи та її сприйняття людством. — Мені здається, Чорнобиль ще не став фактом культури, бо, мабуть, над цим повинні працювати філософи, в цілому вся культура має працювати над цим питанням. А я думаю, це відбулося з двох причин. Співпало дві катастрофи – соціальна і космічна. Соціальна людям ближча – все розпалося, треба було думати, як жити, де жити, чим годувати дітей. А космічна – це було щось незрозуміле. Що значить з точки зору людини, що якісь  радіонукліди будуть існувати 2-3 тисячі років? Там є такі гарячі частки, які взагалі безсмертні. Колись, через мільйони років, може бути, що хтось розкопає це, вдихне і робота смерті фактично продовжиться.

Багато що в нашому житті не усвідомлено ще. Змінилося ставлення і до простору. За 4 дні після катастрофи люди їхали на дачі. Ми по-новому оцінюємо наші можливості, наше місце в природі, чому ми вирішили, що  з природою треба говорити з позиції сили. Це все так  і лишилося відкритим у силу патріархальності наших культур,  у силу того, що ми надто сконцентровані на соціальних проблемах. Сьогоднішня людина так влаштована, що для неї Майдан зрозуміліший, аніж космічна проблема. Тому, Чорнобиль — це проблема  майбутнього. Принаймні коли я починала писати книгу, то для мене було очевидно, що писати її доведеться довго. І я писала цілих 11 років. Це абсолютно новий матеріал в культурі, тут немає на що спертися. Якщо я писала про війну, то є багато книг про це. Існує  ціла культура війни. А тут нічого подібного нема і не було. І ось вже коли трапилась Фукусіма і ми говорили з японським консулом, то їм вже допомагав досвід Чорнобиля. Принаймні нікому з японців не прийшло в голову на другий день після аварії вудити рибу під стінами реактора. А в Чорнобилі такі картини можна було побачити у перші дні. І ніхто не тягнув  дітей подивитися, як це красиво, коли горіла станція. А там не валив чорний дим, а було вночі таке малинове світло, люди милувалися ним…

Олена ЗАДОРОЖНА

 

Категорія: